Відтобурчити, -чу, -чиш, гл. = видстовбурчити. Окунь одтобурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме.
Жваку́н, -на, м. Чавкающій, чавкунъ. Ум. жвакунець.
Индичитися, -чуся, -чишся, гл. Важничать. Ти якого гаспида индичишся? А вже що отті калістратори всякі!... знаєте, які вони иноді в нас: і чваниться, индичиться.
Кавуняччя, -чя, с. Собирательное отъ кавун. І як уродився ж той баштан! то кавуняччя оттаке, а дині оттакі!
Осюдою нар. Вотъ этою дорогою. Ходім, брате, осюдою.
Побережничити, -чу, -чиш, гл. Быть лѣснымъ сторожемъ.
Позасипатися, -па́ємося, -єтеся, гл. Заспаться (о многихъ). Довго протирали очі... дуже таки позасипались.
Позивальник, -ка, м. Истецъ, тяжущійся, ведущій процессъ.
Розволочитися, -чу́ся, -чишся, гл.
1) Привыкнуть шляться, таскаться.
2) Избаловаться, развратиться. Жени, мати, свого сина, бо розволочиться.
Теркила, -ли, ж. 1) Вещи (преимущественно домашнія)? 2) Вьюкъ, тюкъ. Ум. теркилка.
