Булава, -ви, ж. 1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства, Оттогді то козаки бобре дбали, бунчук, булаву положили, берися Хмельниченка на гетьманство настановили. До булаті треба голови. 2) = кийок. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка... каже вовкові: «Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Ум. Булавка. Булавочка.
Вижимати, -маю, -єш, сов. в. вижати, -жму, -меш, гл. Як треба, то хоч у щимки голову положи, то нічого не вижмеш.
Заниз́увати, -вую, -єш, гл. Вышивать зани́зування. (Cм.)́
Збавля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. зба́витися, -влюся, -вишся, гл. Уменьшаться, уменьшиться, убавляться, убавиться. Нещасливість світа — збавилося літа, прийшла зіма, то й хліба нема.
Каниця, -ці, ж.
1) Дѣтская игра съ камешками.
2) Раст. Chrysanthemum leucanthemum L.
Копач, -ча, м.
1) Землекопъ. Де копачі копали, там і гроші пропали.
2) Могильщикъ. А вам, копачі, рябую корову, а щоб несли мене молодую з дому до гробу.
8) Заостренная палка, которою роютъ землю.
4) Родъ зимней шапки у лемковъ. Ум. копачик.
Осюди нар. Вотъ сюда.
Упаковування, -ня, с. Упаковываніе, укладка.
Упрост нар. Прямо. Як скочить на ноги та впрост до короля.
Утішний, -а, -е. Веселый, пріятный. Що то за втішні та швидкі тії харьківські молодиці. Такий утішний, гей би мене на сто коней посадив був.