Ага́ II, нар. 1) = Эге. А казав же він? — Ага! 2) Ироническ.: какъ разъ! Зробив же він своє діло? — Ага!
Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Затюѣкати, -каю, -єш, гл. 1) Закричать: тю! 2) Запугать крикомъ на кого.
Лазнюк, -ка, м. = лазник.
Лі́тити, лічу, -тиш, гл. Оплодотворять. Бугай корову літит.
Нагили́ти, -лю́, -ли́ш, гл. 1) Набрать, наложить много. Чимало нагилив на віз усякого збіжжа. 2) наги́лити. Доставить, предоставить, набрать. Ватаг має нагилити депутатові людей.
Панахида, -ди, ж. Панихида. Прийшли на гроби, аж пан-отець уже й там і збірається правити панахиду. Также то, что приносится на панихиду: булки, паляниці, медъ, сахаръ. За упокой своєї бабусі панахиду одніс. Панахиду поставила. Ум. панахидка. Ти й наняла бабусенька собі панахидку.
Поскарлючувати, -чую, -єш, гл. Искривить, согнуть (многихъ).
Сім'янин, -на, м. = сем'янин. Привітала мене заїзджого, як сім'янина.
Хвосьнути, -ну, -неш, гл. = хвисьнути. Хвосьнув коня батогом.
