Виторочувати, -чую, -єш, сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани)
2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю.
Відерце, -ця, с. Ум. отъ відро.
Збанту́рити, -рю, -риш, гл. = збаламутити. Збантурити воду.
Зуривочний, -а, -е. Непрочный, шаткій. Слово сомнительное, встрѣченное лишь въ пѣснѣ о Саввѣ Чаломъ, видимо подправленной кѣмъ-то и напечатанной въ «Запорожской Старинѣ» Срезневскаго: Хоч спісивий, не спісивий, пани кажуть, Сава, да недобра, зурівочна стала його слава.
Лупеси́ння, -ня, с. Снятая кожица, кора, скорлупа. Cм. лупесати.
Обмолотися, -мелюся, -лешся, гл.
1) Обмолоться. Камінь у млині вже обмоловся.
2) Окончить молоть.
Осквернятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. оскверни́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Оскверняться, оскверниться.
Поглухнути, -немо, -нете, гл. Оглохнуть (о многихъ). Як холодцю поїдять, то так зараз і поглухнуть. Люде поглухли.
Рибачиха, -хи, ж. Жена рыбака.
Сницарь, -ря, м.
1) Ваятель, рѣзчикъ.
2) Колесникъ, каретникъ.
