Верховина, -ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. могила-верховина. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ. обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Ум. верховинка.
Вовцюга, -ги, м. Ув. отъ вовк.
Вуличанин, -на, м. Участникъ гульбищъ и увеселеній молодежи на вулиці 2.
Зво́зитися, -жуся, -зишся, сов. в. звезти́ся, -зу́ся, -зе́шся и звози́тися, -жу́ся, -вишся, гл. Сваживаться, свозиться. Ще дівчина Богу не молилась, козакова пшениця звозилась.
Одурити, -рю́, -риш, гл. Провести, обмануть. А найкраще б зробив св. Петро, як би одурив чорта, бо одурити таку погань нема гріха.
Оснівонька, -ки, ж. Ум. отъ основа.
Розлук, -ку, м. Раздѣленіе. на розлук повідати — говорить раздѣльно.
Тестаментовий, -а, -е. Относящійся къ духовному завѣщанію.
Уклепати, -паю, -єш, гл. Выковать. Там єсть з чого шаблюку уклепати.
Чогось 1) Род пад. отъ щось. Дітвора змагається: чогось не поділили.
2) Какъ нар. Отчего-то, почему-то. Ти ізнов чогось сумуєш, Наталко? Чогось обойко невеселі.
