Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Висмоктувати, -тую, -єш, сов. в. висмоктати, -вчу, -чеш, гл. Высасывать высосать. Довго держав він чарку коло рота, висмоктував останню крапельку. Левиц. І. 137. Висмоктав з самого серця кров. Стор. МПр. 32.
Де́рба, -би, ж. Дернъ.
Дрібні́сінький, -а, -е. Очень мелкій, очень маленькій, очень густой и пр.
Кикати, -каю, -єш, гл. Куковать. Ой кикала зозуленька. Гол. IV. 497.
Корогід, го́ду, м. = перезва. Прийшовши з корогода, танцюють по лавках, батько дає горілки. Грин. III. 444, 445.
Мете́ць, -тця, м. Проворный, мастеръ, мастакъ.
Мучни́к, -ка́, м. 1) Желобокъ, проводящій муку изъ подъ жернова. Шух. І. 104, 146. 2) Ящикъ, въ который падаетъ мука изъ подъ камня. Черниг. у.
Підгорочка, -ки, ж. Небольшая возвышенность у подошвы горы. Видно гору, видно підгорочку. Чуб. IV. 533.
Поборець, -рця, м. = побірець.
Хропак, -ка, м. Крѣпкій сонъ съ храпѣніемъ. Дав хропака аж геть-геть до вечора. Ач якого хропака затинає! Харьк.