Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вигикнути, -ну, -неш, гл. Икнуть. Дай, Боже, легенько вигикнути. Ном. № 365.
Голівочка, -ки, ж. Ум. отъ голова.
Днеда́вній, -я, -є. Очень давній. І вдвох тихенько заспівать ту думу сумнюю днедавню про лицаря того гетьмана, що на огні ляхи спекли. Шевч. 551.
Картопляний, -а, -е. Картофельный.
Клюба, -би, ж. 1) Выкопанное съ корнемъ дерево, которое возятъ на ґалярах. Вх. Зн. 25. 2) Тиски. Вх. Зн. 25. Желех.
Неправість, -вости, ж. 1) Несправедливость. 2) Неправосудіе, беззаконіе.
Питки I гл. Дѣтск. пить. Чого ти, зайчику, такий худенький? — Тим, що всім питки подаю. Ном. № 1292. Ум. питоньки, питочки. Мкр. Н. 4. Будеш, будеш ти лежати, питоньки прохати. Мет. 86.
Промаячіти, -чію, -єш, гл. Промаяться? Сяк так, то з журбою, то з тугою промаячіла Маруся до спасівки. Кв.
Розчахнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) Расколоть вдоль съ мѣста развѣтвленія дерева. 2) Разорвать въ паху отъ расхожденія ногъ (на льду напр.). Колоть же така — ні з двору. Дехто з гарячих поїхав та й закаявся: той вола розчахнув, а той разом пару. Мир. Пов. І. 111. 3) Распахнуть, растворить. Настя розчахнула двері з гуком, стала на порозі і сміється. МВ. ІІ. 46.
Хабалка, -ки, ж. = хибалиця. Желех.