Волати, -лаю, -єш, гл. Взывать; громко кричать. До Бога серцем жалосне волають. Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе.
Ґра́та, -ти, ж. 1) Прутъ желѣзной рѣшетки, а во мн. ч.: ґра́ти — желѣзная рѣшетка. 2) Клѣтка (на ткани). Ум. Ґра́тка, ґра́тки.
Запоро́ти, -рю́, -реш, гл. 1) Распороть. 2) но́сом запоро́ти зе́млю. Упасть ничкомъ, уткнувшись носомъ въ землю. Добре його приняв, що аж носом запоров землю.
Кубашок, -шка, м. Мѣсто подъ печью для золы.
Мачуше́нко, -ка, м. Сынъ мачехи, брать по отцу, но не по матери.
Нака́пати, -ся. Cм. накапувати, -ся.
Нали́вка, -ки, ж. Наливка. Отаман виняв пляшку горілки, другу наливки. Ум. нали́вочка. Не я її з ума звожу, зводе її темна нічка, солодкий мед, наливочка.
Оббити, -ся. Cм. оббивати, -ся.
Рихтуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Снаряжаться, готовиться. Почали в дорогу рихтуватися. До того пана написали два цісарі: «Ти сі рихтуй, бо ми маємо бути в тебе на обіді».
Спотич нар. = спотикача. Пішов він п'яний спотич додому.