Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

павич

Павич, -ча, м. 1) Павлинъ-самецъ. Ручку з ручкою зчепивши, мов павич і пава, йшли із церкви молодії, роду честь і слава. Мкр. Н. 2) мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ. Чуб. VII. 427.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 85.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАВИЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПАВИЧ"
Гіржати, -жу, -жиш, гл. = іржати. Рудч. Ск. І. 10.
Ґля пред. Для. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — ґля моєї жінки. Чуб. V. 614.
Ненажера, -ри и ненаже́ря, -рі, об. Обжора, ненасытный человѣкъ. Мир. ХРВ. 9. Оттой ненажеря, скільки йому не дай, — нікому не зоставить (усе поїсть). Новомосков. у.
Осунути, -ся. Cм. осувати, -ся.
Польський, -а, -е. Польскій.
Решетити, -чу́, -ти́ш, гл. Прежде покрыванія крыши соломой прокладывать на латахъ камышемъ или тонкимъ хворостомъ, что бы соломѣ было на чемъ держаться. Волч. у.
Роспалювати, -люю, -єш, сов. в. роспали́ти, -лю, -лиш, гл. 1) Разжигать, разжечь. Роспалити люльку. Кв. Своє серце распаливши.... Чуб. III. 21. Мене розбой распалив: хоть би батька, то б убив. Чуб. V. 741. 2) Растопить (печь), развести (огонь). Вона в печі роспалила. МВ. ІІ. 25. Наймит роспалив багаття. Левиц. Пов. 109.
Станов, станви, ж. = станва. Вх. Зн. 66.
Тис, -су, м. Раст. Taxus baccata L, тиссъ. ЗЮЗО. І. 138.
Туря, -ряти, с. Дѣтенышъ тура. Вх. Пч. II. 5.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПАВИЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.