Бузя, -зі, ж. Дѣтск.
1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша.
2) ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добри-вечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора).
Вимудруватися, -руюся, -єшся, гл. Хитростью избавиться, изъ бѣды выпутаться. І так Соломон з пекла вимудрувався, що всяк сьому диву дивувався.
Відсвічувати, -чую, -єш, гл. 1) Отражать, отсвѣчивать. У печі палає, ян у гуті. Одсвічують весело білі стіни і божничок. 2) Отражаться.
Вус, -са, м. см. ус.
Гнисти и гнити, гнию, -єш, гл. Гнить. — Хліб гниє. — «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Варево гниє. Хата пусткою гниє. Гниє в неволі, у кайданах.
Загари́кати, -каю, -єш, гл. Заворчать.
Мухо́рка, -ки, ж. и мухоро́к, -рка́, м. Въ колоскѣ хлѣбнаго растенія гнѣздо, въ которомъ сидить зерно, также плюска у орѣха, чашечка подъ ягодой земляники, клубники и пр. Як хороше жито, то так і визирає зерно з мухорків.
Підвішувати, -шую, -єш, сов. в. підвісити, -шу, -сиш, гл. Вѣшать, повѣсить. Петра засудили: Петра підвісити.
Підгірля, -ля, с. = підгорля.
Цюцька, -ки, ж.
1) Ум. отъ цюця.
2) = комаха 1.
