Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

охвицини

Охвицини, -цин, м. мн. Флигель.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 79.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОХВИЦИНИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОХВИЦИНИ"
Вербування, -ня, с. Вербованіе.
Вірменський, -а, -е. Армянскій.
Гарликати, -каю, -єш, гл. Плохо пѣть. Вх. Лем. 402.
Десяти́нний, -а, -е. Относящійся къ десятин'ѣ. Десяти́нний мед. Десятая часть съ продаваемаго меда. Закр.
Мона́да, -ди, ж. Монада. Мудрець же физику провадив і толкував якихсь монадів і думав, відкіль взявся світ. Котл. Ен. III. 53.
Скавуліти, -лю, -лиш, гл. = скавучати. Желех.
Стирчати, -чу́, -чи́ш, гл. Торчать. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472.
Удовіти, -вію, -єш, гл. Вдовствовать. Годі йому вдовіти. Г. Барв. 54 2.
Хухкати, -каю, -єш, гл. = хухати.
Челядний, -а, -е. Слугамъ принадлежащій, свойственный. Желех. челядна хижа. Кухня. Вх. Уг. 274.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОХВИЦИНИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.