Вербляниця, -ці, ж. Время въ самомъ началѣ весны, когда вербы цвѣтутъ. Вербляниця то ще не весна: і сніг припада, і крупи ідуть.
Вилаз, -зу, м. Въ выраж.: нема вилазу. Невозможно вылѣзть. Тут і в посуху багнюка, що й вилазу нема.
Зата́юватися, -та́ююся, -єшся, сов. в. затаї́тися, -таю́ся, -ї́шся, гл. 1) Скрываться, скрыться, укрываться, укрыться. Затаївся духом і тілом. 2) Отпираться, отпереться, не признаваться, не признаться. Затаїться, та й що хоч йому роби.
Куркуль, -ля́, м. Пришлый, захожій изъ другой мѣстности человѣкъ, поселившійся на постоянное жительство. Въ Чигир. у. — прозвище, даваемое въ насмѣшку мѣщанами казакамъ черноморцамъ.
Кушнірня, -ні, ж. Мастерская овчинника, скорняка. Скрізь кидають ремейства, ба й плужки, мовчать кушнірні, воскобійні, ниви.
Натарабанити, -ню, -ниш, гл. Набарабанить. Мені у млині вуха натарабанило.
Пересмолити, -лю́, -лиш, гл. Осмолить вновь.
Півголосом нар. Въ полголоса.
Стягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. стягтися, -гнуся, -нешся, гл.
1) Стягиваться, стянуться.
2) Худѣть, похудать. Обоє старі із журби так уже стяглися, що аж злягли.
3) Собираться, собраться со средствами, съ деньгами. Стяглись на ту скотинку у велику силу.
4) Стаскиваться, стащиться (съ мѣста). Стягтись, та поволоктись: казав чоловік, маку дам.
5) Ссориться, поссориться. З салдатом — не з своїм братом, не стягайся.
6) Казаться, показаться долгимъ, продолжительнымъ. Перше їхати не стяглеся, а тепер ось як протягнеться.
Чудувати, -ду́ю, -єш, гл. Удивляться. Ціле місто чудує з нас. Привозе він його (змія) у своє царство, — всі на його чудують. Ото чудуватимуть, як виглядять, що на спині в собаки різка прив'язана.
