Дома́ювати, -ма́юю, -єш, сов. в. дома́яти, -ма́ю, -єш, гл. Оканчивать, окончить развѣваться, колыхаться и пр. Cм. маяти. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. (Конопелькам) да не дали вітри да достояти, зеленому листю да домаяти.
Катеринщик, -ка, м. Шарманщикъ. Катеринка грає... іде катеринщик.
Коминок, -нка, м.
1) Ум. отъ ко́мин 1 и 2.
2) Цилиндръ въ ружьѣ, куда накладывается пистонъ.
Кпити, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го), гл. Трунить, насмѣхаться. Було не кпити з Микиті, бо Микита і сам кеп. Давно се діялось колись; ще як борці у нас ходили по селах, та дівчат дурили, з громади кпили, хлопців били.
Лебідка, -ки, ж. Лебедка. Ум. лебідонька, лебедочка, лебідочка. Ой крикнула лебідонька із за хвилі виринаючи. По бережку ходила, лебідочку ловила. Съ лебідкою въ поэзіи сравнивается женщина. Ой вийду я за ворота, гуляю, гуляю, як білая лебедочка по тихім Дунаю. Это слово какъ ласкательное прилагается къ женщинѣ: Ой матінко-лебідочко! Марусенько моя, лебідочко, зірочко моя, рибочко, перепеличко! — приговорював Василь, обнімаючи свою Марусю.
Оженічко, -ка, с. = оженіння. на оженічку. Въ лѣтахъ жениха. Маю братчика — на оженічку, маю сестричку — на відданєчку.
Потаємне нар. Тайно, тайкомъ. Так вона потаємне від мене все переносила до сусідки.
Почубеньки, -ків, мн. Трепаніе за волосы. почубе́ньків дати. Оттрепать за волосы.
Стоячий, -а, -е. 1) Стоящій. Із-під стоячого підошву випоре.
2) Стоячій. Хоч лежачий, аби комір стоячий.
Тонучий, -а, -е. Утопающій. Тонучий і бритви хопиться.
