Блуд, -ду, м. 1) Блужданіе. блудом ходити. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. у блуд піти. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Блуд мі сі вчепив. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? 3) Родъ дѣтской игры. 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає.
Відгрібатися, -ба́юся, -єшся, сов. в. відгребтися, -буся, -бешся, гл. 1) Отгребаться, отгресться. 2) Отбиваться, отбиться, защищаться, защититься. Ні, я не одгрібався руками ніяк од нього, то й не міг ударити. Ніяк я від його (лиха) ні одіб'юся, ні одгребуся. Та Бог з вами! — одгрібався Чіпка, — не рад, що й зачепив таку причепу.
Візниченько, -ка, м. Ум. отъ візник.
Гильнитися, -нюся, -нишся, гл. О волкахъ: бѣгать стаями въ періодъ течки.
Зичли́вець, -вця, м. Доброжелатель.
Іги меж. — на кого. Тьфу (на кого). Іги на тя! стара каже.
Насмішок, -шка, м. Насмѣшникъ. Ти, женише, ти женише, ти чортів насмішку, коли мене не сватаєш, сватай мою кішку. Cм. насміх, насмішко.
Постягати, -га́ю, -єш, гл. То-же, что и стягти, но во множествѣ. Назад руки постягала, під хана погнала.
Трепетати, -чу́, -чеш, гл.
1) Дрожать, содрагаться, трепетать. І вся вселенна трепетала. Легко трепече його серце.
2) Бояться, трепетать.
Уста и вуста, уст и вуст, с. мн. Губы, уста. Утри мої смажнії уста, а сахарнії і сам утру. Сей народ устами мене шанує. у ко́го в руках, у того й в устах. При потчиваніи гостя напиткомь отвѣтъ гостя хозяину, означающій желаніе, чтобы хозяинъ выпилъ первый. і крихти в устах не було́. Ничего не ѣлъ. А я нині і кришечки хліба в устах не мав. золоті у тебе уста. Какъ ты хорошо, красиво говорить. з уст ні пари. Молчитъ, но говоритъ ни слова. Вона все ходить, з уст ні пари. Ум. устонока(ки́), устка, усточка(ки). З чистих усток 'но словенько. Шкода ж моїх красних усток.