Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бересток, -тка, берестонько, -ка, бересточок, -чка, м. Ум. отъ берест.
Бунчужний, -ного, м. Носитель гетманскаго бунчука. Бунчужний військовий. К. ПС. 5.
Гепнути, -пну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гепати. 1) Ударить. Гепнуло мов довбнею. Ном. № 13890. Так і гепнув його об землю. 2) Упасть, шлепнуться. Він з коня так і гепнув. 3) Бросить. А Прокіп з серця аж люльку об землю гепнув. МВ. (О. 1862. ІІІ. 65).
Гнівання, -ня, с. Дѣйствіе гнѣвающагося, тнѣвное состояніе. Як вам не обридло те гнівання?
Гук IІ, -ку, м. 1) Звукъ. Тишу не чути, а гук чути. Ком. Р. ІІ. 27. Рай цілий радости і пекло мук, пісні слав'янські, голос з того світа, невідомий од серця і до серця гук. Петренко. (Юж.-р. Зб. А Метл. 40). 2) Крикъ, гулъ, шумъ, стукъ, грохоть. Мкр. Г. 48, Ой гук, мати, гук, де козаки п'ють. Мет. 449. Братчики з веселим гуком підняли діжки з медом та горілкою. К. ЧР. 282. Щось гукне: «Химо, Химо!» та й пійде гук по темному бору, аж лунає. МВ. ІІ. 65. У неділю гуки по селу: Карадіч дочку оддає. Федьк. Настя розчахнула двері з гуком. МВ. ІІ. 46. Гук з замкової гармати. Стор. МПр. 73. 3) Небольшой водопадъ, порогъ на рѣкѣ. Шух. І. 6. 4) Трубка волынки. О. 1862. V. Кух. 37, 34. Гуде, як гук. Ном. № 13895. 5) Птица. а) = Гукало. Вх. Пч. II. 8; б) = Гукарня. Вх. Лем. 406. 6) Насѣк. Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. І. 7. Cм. Гуком. Ум. (кромѣ 1 и 2 знач.). Гучо́к. Вх. Лом. 406.
Пестуватися, -туюся, -єшся, гл. Ласкать другъ друга. І ввесь день на тому пройшов, що все вони пестувалися. Кв.
Підтитарій, -рія, м. = підтитарний. Желех.
Позамикувати, -кую, -єш, гл. = позамикати. У мене ворота позамикувані. Мил. 57.
Смутити, -чу́, -тиш, гл. Печалить, наводить грусть.
Суточки, -чо́к, м. Ум. отъ сутки.