Душе́вний, -а, -е. Душевный. Тепер я тебе рішена, радість моя душевна!
Ло́вка, -ки, ж. Добыча. Ловив вовк ловку, поки й сам піймавсь.
Мигуне́ць, -нця, м. Падающая звѣзда.
Непосидячка, -ки, ж. Нетерпѣливость, не дающая и на мѣстѣ усидѣть. непосидя́чка бере́. Не сидится отъ нетерпѣнія. Иногда прилагается къ человѣку и употребляется въ смыслѣ: непосѣда. Ну, та й непосидячка з тебе! Тільки прийшов, — уже й біжить.
Прислухатися, -ха́юся, -єшся, сов. в. прислухатися, -хаюся, -єшся, гл. Прислушиваться, прислушаться. А к славі не прислухаюсь, то й гадки не маю. Вони будуть прислухаться — з ким буду стояти.
Розмова, -ви, ж. Разговоръ, бесѣда. Тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Таке личко, такі й брови, тільки не такая до розмови. Въ пѣсняхъ часто въ приложеніи къ любимому человѣку въ смыслѣ: собесѣдникъ, собесѣдница. Вже я виїзжаю, любая розмово. Від моря до моря вбитая дорога, куди моя поїхала любая розмова. Ум. розмо́вонька, розмо́вочка.
Смутно нар. Грустно, печально. В труби та в жоломійки смутно-жалібно вигравають. смутно себе ма́ти. Быть грустнымъ, печальнымъ, грустить, печалиться. Там сидить ясний соколонько, смутно має, жалібненько квилить-проквиляє. Козаки теє зачували, смутно себе мали, тяжко здихали. Ум. смутненько, смутнесенько. Було смутнесенько небозі.
Чубрій, -рія, м.
1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб.
2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами.
3) = чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.
Штигуліти, -лію, -єш, гл. = шкитильгати. Іззаду штигуліє кривий.
Щепити, -плю, -пиш, гл. Прививать (деревья, оспу). Тоді як щепи ми щепили.