Дикту́ра, -ри, ж. 1) Диктовка. Прокаже в диктуру дещицю. 2) Вата, положенная въ чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть «диктурою» не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть «диктура».
Дозоло́чувати, -чую, -єш, сов. в. дозолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Оканчивать, окончить позолоту. На дворі просо молотят, а в хаті косу золотят; на дворі домолочуют, а в хаті дозолочуют.
Заві́й, -во́ю, м. Повязка: чалма.
Зверх нар. Поверхъ, сверхъ. Не попав же я в двері, та в стовп головою, господиня те все чула — та зверх коцюбою. Один зверх одного.
Знакомитель, -ля, м. Знакомый. У мене є в Охтирці знакомителі.
Осковзнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Поскользнуться. 2) Ошибиться, промахнуться. Я тим осковзнувся трохи, що рано посіяв.
Павіко, -ка, с. Вѣко глаза.
Порозсмішувати, -шую, -єш, гл. Разсмѣшить (многихъ).
Соболевий, -а, -е. Соболиный.
Улягова, улягома. Cм. лягова, лягома.