Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гони́тва, -ви, ж. 1) Погоня. Ні, струни сі ослабли, заніміли в моїм буянні кримськими степами, в гонитвах за прудкою татарвою. К. Бай. 11. 2) Гоненіе. Св. Л. 107.
Змажка, -ки, ж. Ум. отъ змага.
Налютува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Назлобствоваться.
Перержавіти, -вію, -єш, гл. Перержавѣть.
Пірватися, -ву́ся, -вешся, гл. Броситься. Гей пірвався та пан Сава до своєї зброї. Гол. І. 19.
Повикуповлювати, -люю, -єш, гл. = повикупляти. Як уже дружби і староста повикуповлюють шапки, то виходят на двір. Грин. III. 507.
Погроза, -зи, ж. Угроза. Він погрози не страхався. Млак. 99. Ум. погрозна.
Робина, -ни, ж. Рябина. Сховай мене, брате, вірний товаришу, в вишневім саду, в вишневім садочку, на жовтім пісочку, під родиною. Н. п. Ум. роби́нонька, роби́ночка.
Самота, -ти, ж. Уединеніе, одиночество. К. ЧР. 426. Рудч. Чп. 253. на самоті. Наединѣ. Кобза на самоті, схилившись на стіл, облився гіркими сльозами. Стор. МПр. 59. самото́ю. Въ одиночку, одиноко. К. ДС. 14. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали. Гол. І. 17.
Чутком нар. Слыхомъ. А ні видком не видати, а ні чутком не чувати. Фр. Пр. 168.