Гук IІ, -ку, м. 1) Звукъ. Тишу не чути, а гук чути. Рай цілий радости і пекло мук, пісні слав'янські, голос з того світа, невідомий од серця і до серця гук. 2) Крикъ, гулъ, шумъ, стукъ, грохоть. Ой гук, мати, гук, де козаки п'ють. Братчики з веселим гуком підняли діжки з медом та горілкою. Щось гукне: «Химо, Химо!» та й пійде гук по темному бору, аж лунає. У неділю гуки по селу: Карадіч дочку оддає. Настя розчахнула двері з гуком. Гук з замкової гармати. 3) Небольшой водопадъ, порогъ на рѣкѣ. 4) Трубка волынки. Гуде, як гук. 5) Птица. а) = Гукало. б) = Гукарня. 6) Насѣк. Scarabaeus stercorarius. Cм. Гуком. Ум. (кромѣ 1 и 2 знач.). Гучо́к.
Дріжджи́ти, -джу́, -джи́ш, гл. Класть дрожди (въ тѣсто и т. п.). Загадав Іван ся женити, з м'якини пиво варити, кропивою хмелити, а глиною дріжджити.
Дуда́рський, -а, -е. Относящійся къ дударю 1 и 2. Подай дударським рогом троїсте гасло.
Дя́ка, -ки, ж. 1) Благодарность. Не сподівайся дяки від приблудної псяки. дя́ку віддава́ти. Приносить благодарность, благодарить. Пішов.... Богу дяку оддавати, що жив у ворога зоставсь. 2) Охота, желаніе. Як маш дяку, то зроб.
Живи́чний, -а, -е. 1) Смольный. 2) Канифольный.
Ивка, -ки, ж.
1) пт. = евка.
Каштелянство, -ва, с. Достоинство кастеляна. Владики роздавали манастирські маєтности, землі, дивлячись на їх, як на свої каштелянства.
Прясти, -ду́, -деш, гл.
1) Прясть. Довго прясти та ткати, а почне краяти, так і мало чого.
2) — очима. Играть глазами. Очі в неї заискрили, заграли.... Прядучи ними, вона питає в його. Яка ж я? — прядучи веселими очима, допитувалась вона.
Сурганитися, -нюся, -нишся, гл. Съ трудомъ везти, съ трудомъ, тяжело ѣхать.
Теґанька, -ки, ж. Горошокъ, расширяющійся кверху.