Відсторь нар. = відсторонь. При самотному житті одсторь од товариства.
Дозволі́ння, -ня, с. = Дозвіл. За господським дозволінням, за риб'ячим приказанням, щоб було гризище, кісілище і бухан хліба.
Заба́рність, -ности, ж. Замедленіе, остановка. Забарність, що поки коней погодуєш.
Маць, -ці, ж.
1) Все маленькое.
2) Маленькія дѣти, маленькіе люди.
Наколо́чувати, -чую, -єш, сов. в. наколоти́ти, -лочу́, -тиш, гл. Набалтывать, наболтать, намѣшивать, намѣшать. Наколотила сажі та й маже йому шию. наколотили горо́ху з капустою. Наговорили или надѣлали пустяковъ.
Очарувати, -ру́ю, -єш, гл. Очаровать, околдовать. Ти, дівчино, чаровниченька, очарувала-сь моє личенько, очарувала-сь серце і душу.
Пам'ять, -ти, ж. 1) Память. Май ти розум, май ти пам'ять в своїй головонці. 2) Память, воспоминаніе. Квітчина пам'ять буде свята вовіки поміж нами. 3) до пам'яти прийти. Прійти въ память, прійти въ себя. Тоді Олеся мов до пам'яти прийшла. 4) на пам'яті стати. Припомниться. Тоді тобі усі діла на пам'яті стануть.
Помочувати, -чую, -єш, гл. Смачивать.
Ріпник, -ка, м. Работникъ, добывающій нефть.
Учиняти, -няю, -єш, сов. в. учинити, -ню, -ниш, гл.
1) Дѣлать, сдѣлать, совершать, совершить. Ой, хворцю! Що ти учинила. Спасибі вам, панове молодці, преславні запорожці, за честь, за славу, за повагу, що ви мені учинили. учинити во́лю. Cм. воля.
2) Поступать, поступить, сдѣлать. Ой не гаразд запорожці, не гаразд вчинили. Так ми добре, брате, учиниш, свого найменшого брата попросімо.
3) Заквашивать, заквасить, сдѣлать закваску (для тѣста, квасу). Учинили вони квас. От вона взяла, ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й замісила. На чужий коровай очей не поривай, а рано вставай та собі учиняй.
