Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бейдак, -ка, м. Глупецъ, болванъ. Вх. Лем. 391. Cм. бейла.
Виручати, -ча́ю, -єш, сов. в. виручити, -чу, -чиш, гл. Выручать, выручить, освобождать, освободить, спасать, спасти. Ходжу по світу: з біди людей виручаю. Рудч. Ск. II. 79.
Відправа, -ви, ж. 1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Рудч. Ск. II. 47. Попи добилися копійки і за одправи принялись. Мкр. Г. 70. відправу правити, чинити. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Рудч. Ск. II. 31. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу. МВ. І. 16. 2) Отпускъ. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня». Гол. І. 104.
Ґрундзюва́ти, -дзю́ю, -єш, гл. Крѣпко увязывать, упаковывать.
Зво́дник, -ка, м. = звідник.  
Клюсак, -ка, ж. Кривой ножъ, рѣзакъ. Вх. Зн. 26.
Лопону́ти, -ну, -не́ш, гл. Дать тягу, улепетнуть. Лопоне він од мене. Рудч. Ск. І. 63.
Поналаштовувати, -вую, -єш, гл. Приготовить, снарядить (во множествѣ).
Ситарь, -ря, м. Ситочникъ, дѣлающій сита. Ум. ситарчик. Гол. III. 462.
Чукан, -на, м. Кирка съ клювомъ. Вх. Зн. 81.