Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вихрування, -ня, с. Буйство, буянство. К. ПС. 134.
Колодитися, -джуся, -дишся, гл. = кородитися. Вона ще звечора стам колодитися на поперек, що болить. Зѣньк. у. Залюбовск.
Обіщатися, -щаюся, -єшся, гл. обіцяти, -ся.
Пообдиматися, -маємося, -єтеся, гл. Надуться (о многихъ). Дощ іде, а люде ж то сидять на базарі, померзли, пообдимались як сичі. Кіевск. у.
Приморгувати, -гую, -єш, сов. в. приморгну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Подмигивать, подмигнуть.
Принамні нар. = принаймні.
Розмочувати, -чую, -єш, сов. в. розмочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Іазмачивать, размочить. Скорину розмочити, душу промочити. Чуб. V. 1123.
Свиріпа, -пи, ж. Раст. a) Bunias orientalis L. О. 1862. X. 16. б) Brassiса napis L. ЗЮЗО. І. 114. в) Sinapis arvensis L. ЗЮЗО. І. 136.
Сполонитися, -нюся, -нишся, гл. Наполниться, разлиться. Въ пѣснѣ мужъ до крови избилъ жену такъ, что — кількі сіни, кілька хата — кров сє сполонила. Kolb. II. 13. Cм. сповенитися.  
Туманіти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Казаться какъ бы въ туманѣ, покрываться туманомъ. На лісі туманіє. Черк. у. 2) Одурѣвать, до одурѣнія доходить отъ скуки, одуряющей работы, неотвязной мысли и пр. З похмілля туманіла. Мкр. Н. 4. Лучче б жару червоного у руку набрала, як мені довелось туманіти коло її русої коси. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). У його не гуляли, тільки туманіли, мов нудились під арештом і в турмі сиділи. Мкр. Н. 32. Туманів, туманів та таки й не пригадав, як зробити. Черк. у. Не будем туманіти між простацтвом. К. ПС. 84.