Випуст, -ту, м. Мѣсто возлѣ села, куда выпускаютъ скотъ. У самбурців великий випуст, а у нас ніде скотині попастись, як не на толоці.
Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Гишпанець, -нця, м. Испанецъ. Индиком ходить там гишпанець.
Гластівка, -ки ж = ластівка.
Горо́хв'яник, -ка, м. Лепешка изъ гороха. За ними підтюпцем поспішали з горохв'яниками і всякими ласощами.
Засклепи́ти, -плю́, -пи́ш, гл. 1) Вывести сводъ. 2) Запереть, замкнуть, заключить. 3) Закрыть плотно. Ми воду так засклепили (у водянці). 4) Окаменить, сдѣлать твердымъ. Засклепило, що не можна орати.
Лесли́вий, -а, -е. Льстивый. Тодос лесливий чоловік.
Намурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Настроить (о камен, постройкахъ).
Повинно нар.
1) Должно. І над собакою повинно ласку мати.
2) Должно быть. Під лісом повинно є вода.
Спорядити, -ся. Cм. споряджати, -ся.
