Бутніти, -нію, -єш, гл. Вздуваться. Повінь все гірше бутик.
Вінчання, -ня, с. Вѣнчаніе. Май має, коса грає, од вінчанім йдучи.
Вощок, -щка, м. Ум. отъ віск.
Добра́ння, -ня, с. Выборъ. А вона, мамо, добрала собі найкращого намиста в коробейника і найкращих серег та скиндячок. — Нікчемне то, дочко, добрання!
Дякони́шин, -на, -не. Принадлежащій женѣ діакона.
Жайвір, -вора, м. = жайворонок.
Кревавийи пр. = крівавий и пр. кревне и кревно,, нар. До кроваваго пота, усердно; очень сильно. Ми трудимося кревно, а ви знай лежма лежите. Роби кревно і ходи певно. Почав гірко і кревно ридати.
Лу́пкати, -каю, -єш, гл. 1) Сгинаться на тонкомъ мѣстѣ (о косѣ). 2) Хлопать. Лупкати бичем.
Сучий, -а, -е. 1) Сукинъ, собачій. Ой в шинкарки єдин син, сподобався мені, сучий син.
2) суче вимя. Нарывъ подъ мышкой.
Товкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. 3) Твердить. Що-дня одно товкла: «веди, та й годі».