Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вабливий, -а, -е. = вабний 2 Желех.
Вершина, -ни, ж. 1) Верховье рѣки. Гей з устні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотирі. Макс. 2) Начало (оврага). Де коні? — В вершині балки. Стор. II. 258. 3) = вершок 2.
Горо́шковатий, -а, -е. Подобный гороху: въ крупныхъ зернахъ, въ мелкихъ шарикахъ. Горошкувата земля. Камен. у. О смушкѣ: въ мелкихъ завиткахъ. Гарний ковнір, горошкуватий. Н. Вол. у.
Метну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ метатися. Броситься, устремиться. Метнулась я та двері всі попричиняла. МВ. (О. 1862. III. 56). До ляса мов ляхи метнулись. Котл. Ен. Бог не попустив великого гріха, так ви метнулись тоді старого чоловіка обіжати. МВ. І. 134.
Підгатити Cм. підгачувати.
Підкормити, -ся. Cм. підкормлювати, -ся.
Повряжатися, -жаємося, -єтеся, гл. Нарядиться (о многихъ).
Розщибати, -ба́ю, -єш, гл. Разбивать. Сама стадо завертаєш, ніжки свої розщибаєш. Гол. І. 88.
Роток, -тка, рото́чок, -чка, м. Ум. отъ рот.
Спочивати, -ва́ю, -єш, сов. в. спочити, -чину, -неш, гл. 1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повні випиває, той під тином спочиває. Ном. № 11448. 2) Отдыхать, отдохнуть. Ішов кобзарь до Київа та її сів спочивати. Шевч. Да де я буваю, да де я літаю, — на калині спочиваю. Мет. 153.