Го́стро нар. 1) Остро. Гостро ніж нагострений. 2) Рѣзко. Гостро говорить. 3) Пристально, проницательно. Дідуган гостро на мене глянув.
Захтитыся, -хочеться, гл. безл. Захотѣться. Захтилося — запрягайте, видхтилося — выпрягайте. А воно жъ солоне — пыты захочеться. Рудч. І. 2.
Легкота́, -ти, ж. Легкость.
Неврочливий, -а, -е. = неврікливий. Шоб тому хазяїну коровки були й овечечки молошнії, неврошливії.
Низота, -ти, ж. соб. Низшіе. Ось то я богослов, то треба дати почути низоті, — що вона проти мене!
Нюшкувати, -ку́ю, -єш, гл. = нюшити. Нюшкує пес.
Побірниці, -ниць, ж. мн. = плоскінь.
Пригір, гору, м. Холмъ. Іде чернець у Вишгород на Київ дивитись та посидіть на пригорі.
Світонько, -ка, м. Ум. отъ світ.
Струмент, -ту, м.
1) Инструментъ.
2) Музыкальный инструментъ.