Докона́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Довести до послѣдней крайности, доканать. Я знаю, братці, рознеслась чутка, що вороги Лисенка доконали, закатували голодом в темниці. 2) — свого́. Добиться, достигнуть какой либо цѣли. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Мушу доконати свого. 3) — свого́ сло́ва. Сдержать свое слово. А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш та й ні. Ти, Марусю, неправду сказала, свого слова та й не доконала.
Колопня, -ні, ж. = коноплі. Въ Лохвицк. у. только во мн. колопні. Ум. колопе́нька. Ой дала-сь мня моя матенька, дала, як би тую колопеньку в болотонько впхала.
Нахватати, -та́ю, -єш, гл. = нахапати.
Недалеко нар. Недалеко. Ум. недалечко. Сказав би словечко, та вовк, недалечко. Недалечко села пасеться свиня.
Плесо, са, с.
1) Озеро по теченію рѣки, сильно расширенное мѣсто рѣки, чистое, незаросшее, съ тихимъ теченіемъ. Коломак... літом пересихає, тільки зостаються плеса. Поміст вилискувався, як замерзле плесо.
2) Грядка четвероугольной формы. Як оце плесо захарастили редькою. Плесо огірків, капусти. Ум. плісце́.
Позивання, -ня, с. Привлечете къ суду, судебный процессъ.
Попересмажуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Пережариться. Чому ж ти й не заглянула в піч? Глянь, як качки попересмажувались.
Присогласити Cм. присоглашати.
Хлись меж. отъ гл. хлистати. Пуншу хлись!
Шкельце, -ця, с. Ум. отъ шкло.