Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

народник

Наро́дник, -ка, м. Ученикъ народнаго (уѣзднаго) училища во вторую четверть XIX в. Сим. 72.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 516.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРОДНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАРОДНИК"
Галапуп, -па, м. = голопуцьок? Вх. Пч. І. 14.
Гаптований, -а, -е. Вышитый, расшитый золотомъ или серебромъ. Комір і поли гаптовані золотом. К. ЧР. 102.
Заманя́чити, -чу, -чиш, гл. = замаячити. З жита заманячила дівоча постать. Мир. ХРВ. 6.
Зозволити Cм. зозволяти.
Невідомо нар. Неизвѣстно.
Нудота, -ти, ж. Скука, тоска, томленіе. Нудота мені така стала дома сидіти. Cм. нуд, нудьга.
Пожерач, -ча, м. Обжора.
Покропляти, -ля́ю, -єш, сов. в. покропити, -плю, -пиш, гл. 1) Окроплять, окропить. Покропили домовину святою водою. Кв. Тим ув обох бідах в кишені аж гуло, не так то густо дощ із рогу золотого їх покропляв. К. Дз. 141. 2) Вспрыскивать, вспрыснуть, выпить по случаю чего. Ми покропили твій прихід. Г. Барв. 505.
Пращур, -ра, м. Пращуръ, отецъ прадѣда. МУЕ. III. 171.
Свинюшник, -ка, м. = свининець. Чуб. VІІ. 395.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАРОДНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.