Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вербинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ вербина. 2) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29.
Воронячий, -а, -е. Вороній. Ном. № 12743. вороняче вухо. Порода грибовъ.
Довголі́ття, -тя, с. Долголѣтіе, многолѣтіе. Благословила мене мама на довголіття. Стор. І. 260.
Заду́тися, -дму́ся, -дме́шся, гл. Опухнуть отъ сна, пьянства, болѣзни. Аж задувся від гульні та недоспаних ночей. Мир. ХРВ. 233.
Котора, -ри, ж. Ссора, раздоръ; обида. котору завдавати. Обижать, оскорблять. Вх. Зн. 28.
Печіркувати, -ку́ю, -єш, гл. = печерувати. Вх. Зн. II. 26.
Погреб, -бу, м. = погріб. Гн. II. 160. Старий попрощавсь із мертвим тілом мовчки і без плачу й жалю поблагословив на погреб. К. ЧР. 105.
Пропадати, -да́ю, -єш, сов. в. пропасти, -паду́, -деш, гл. 1) Пропадать, пропасть, исчезать, исчезнуть. Що з воза впало, то пропало. Ном. Город Буша зовсім з людьми пропав. Стор. МПр. 162. Згадай лихо — то й байдуже, минулось, пропало. Шевч. 34. 2) Погибать, погибнуть; издыхать, издохнуть. Не спитаю, щоб не знали, за що пропадаю. Шевч. 175. Хто що кому винен, най пропаде з світа. Чуб. Дай чого їсти, а то пропаду з голоду. Рудч. Ск. І. І. Вовки як ухопили тут вовка, розірвали і пропав бідний. Рудч. Ск. І. 6.
Сором, -му и -ма, м. Срамъ, стыдъ. Скрізь землю б пішла від стида й сорому. Кв. І. 46. со́рому набра́тися. Осрамиться. Оце якось такого сорому набрався, що думав з жінкою розплюваться. Харьк. г. без сорома казка. Сказка съ непристойностями. Выраженіе это употребляется, когда говорятъ о комъ либо, сдѣлавшемъ или сказавшемъ что-либо непристойное. Ум. соромо́к.
Шестикутний, -а, -е. Шестиугольный. Шух. I. 174.