Гіркий, -а, -е. 1) Горькій на вкусъ. Гіркий полинь. 2) Ѣдкій, донимающій. Не лай мене, моя мати, гіркими словами. 3) Несчастный, бѣдственный, горькій. Гірка доля. Гіркий світ, а треба жить. 4) Сопровождаемый горестью, неутѣшный, горькій. Облилася Морозиха гіркими сльозами. Забудь ласощі, паслін і цибулю, а за гірку твою працю візьми під ніс дулю. 5) Употребляется часто съ подразумѣваемымъ существительнымъ. Схилившись на стіл, облився гіркими (сльозами), потім устав. Та синові за гіркого (шага) медяник купила. Не дає перевести дихання і через край гіркої (долі) наливає. гіркий лопу́х. Раст. Lappa major. Cм. лопух. Ум. гіренький, гіркенький. Сравн. ст. гірший, гірчіший. Гіренький мій світ.
Гультя́й, -тяя́, м. Гуляка, кутила, лѣнтяй, повѣса. Приймак-гультяй не хоче робити, бере люльку у кишеню, йде до коршми пити. Ув. Гультяї́ще. Великий гультяїще.
Гу́сонька, -ки, ж. Ум. отъ гусь, гуска.
Лю́дство, -ва, с. соб. Люди. І все те людство навколішки стало.
Плиска, -ки, ж. Птица: а) Motacilla, трясогузка. б) — біла. Motacilla alba. в) — жовта. Мо tacilla flava. г) = лисак 4. Ми були в ліску да поймали плиску чорную да чубатую.
Похмілля, -ля, с. Похмѣлье. Єсть мені, братіки, із хмелю похмілля. Ум. похмілленько. Похміллячко.
Рахкавка, -ки, ж. = раканя.
Спадщина, -ни, ж. Наслѣдство.
Униматися, -маюся, -єшся, гл. Быть застѣнчивымъ, стыдиться.
Хаба, -би, ж. = хабета.