Дзю́бик, -ка, м. Ум. отъ I. Дзюб.

Копилча, -чати, с. = копил 8. Угор. и Желех.

Поміжний, -а, -е. Смежный, сосѣдній. Иноді буває так як одрізане село од других поміжних сел і обличчєм, і одежею, і мовою. О. 1862. VIII. 31.

Пшеничише, -ща, с. Нива, съ которой снята пшеница.

Ретор, -ра, м. Ученикъ класса реторики. Cм. реторика 3. Сим. 175.

Спадати, -да́ю, -єш, сов. в. спа́сти, -ду́, -де́ш, гл. 1) Упадать, упасть, сваливаться, свалиться, спасть. Нех на тебе всі нещастя з світа спаде і з неба. Чуб. V. 406. Без божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 26. Ляха кров, сльози, муки спадуть на вас і на ваші внуки. Чуб. V. 236. 2) Падать, спадывать, спасть, опасть. ЗОЮР. І. 12. Ряса його... спадала навкруг його такими ж довгими фалдами. Левиц. І. 134. Шапка з голови спала. 3) Сыпаться, осыпаться (о перезрѣломъ хлѣбѣ). Нема часу свого жати, бо панське спадає. Н. п. 4) Входить, войти судномъ въ рѣку. На Лиман-ріку іспадали. АД. І. 217. 5) Стекать, стечь. Вода в Дністр спаде. Грин. III. 251. 6) Доставаться, достаться въ наслѣдство. Все на його спало, що було в батька. Н. Вол. у. Спав на мене великий маєток. 7) — з чого: — з розуму. Глупѣть, поглупѣть. Ні, наші козаки ще з розуму не спали, щоб вовка од біди сховали. Гліб. — з голосу. Спадать съ голоса, терять голосъ. Дяк пє горілки багато і вже спада з голосу. Котл. Н. П. 350. — з лиця́, — з тіла. Худѣть, похудѣть. А жаль мені дівчиноньки, що з личенька спала. Н. п. Усе, було, тружусь, роблю, аж з тіла спала. Гліб. 8) — очима на кого. Бросать, бросить взглядъ на кого, встрѣтить взглядомъ, упасть взгляду. Куди я ні гляну, усе на його погляд очима спаду. МВ. (О. 1862. III. 59). куди о́чі спали. Куда глаза глядять. Бігти кинулася, пуди очі спали. МВ. (О. 1862. І. 104). 9) — на що: — на думку. Приходить, прійти въ голову, на мысль. Ти ізнов чогось сумуєш, Наталко! ізнов тобі щось на думку спало. Котл. Н. П. — на коня. Вскакивать, вскочить на коня. Ой не вспів Нечаєнко та на коника спасти. Мет. 406. — на стежку. Идти, пойти по слѣдамъ кого. От і я на дідову стежку спала. Лебед. у.

Ушнуровувати, -вую, -єш, сов. в. ушнурувати, -рую, -єш, гл. 1) Увязывать, увязать веревками, — напр. поклажу на возу. 2) Зашнуровывать, зашнуровать. Чи зуміє ж хто з вас мене зачесати, ушнурувати? МВ. (О. 1862. III. 38).

Хиря, -рі, ж. Болѣзнь. Употребл лишь въ извѣстныхъ выраженіяхъ, напр. такий, як хи́ря. Больной, имѣющій жалкій видъ. Вернувся наш запорожець, як та хиря-хиря, обідраний, облатаний, калікою в хату. Шевч. 229. годити, як хирі. Сильно угождать. Як тій болячці, як тій хирі громадою годили тому борцеві. Шевч. 569. на хи́рю. На бѣду. А кайзак нахирю та на тяжке лихо любенько та тихо і вкрав ту сокиру. Шевч. 436. матері їх хи́ря! Ругательство. Шевч. 168.

Чутіти, (-тію, -єш?), гл. = густи. Фр. (Желех.).

Шуміти II, -млю, -миш, гл. Шумѣть. Шумів Дніпро. Левиц. Пов. Ой не шуми, луже, зелений байраче. Чуб. Шумітиме нагаєчка по над головою. Чуб. III. 111.