Вадити, -джу, -диш, гл.
1) Вредить. Ледачому животові і пироги вадять. Хліб на хліб не вадить. Багацько не вадить. Як не чує, то й не вадить.
2) безл. Тошнить.
Висвиснути, -ну, -неш, гл. Свиснуть. А і сів на коня, та і висвиснув.
Воро́б'я, -б'я́ти, с. 1) = Гороб'я. 2) Маленькій ребенокъ (шутливо-ласкательное). Ум. Вороб'я́тко. А старая єго мати на кріселку сидить, маленькоє вороб'ятко на руках держить.
Дова́дливий, дова́дний, -а, -е. Досадный, тошный.
До́ста нар. = досить.
Ло́пкати, -каю, -єш (крильми), гл. Хлопать (крыльями). Каня лопкає крилами, як летить.
Непокладний, -а́, -е Громоздкій.
Покрова, -ви, ж.
1) Праздникъ: Покровъ Пресвятыя Богородицы. Сподівайся, дівчинонько, мене ік Покрові.
2) Покровительница. Ум. покрівонька, покровонька. Моя матінко, моя й покрівонько!
Попідгинатися, -наємося, -єтеся, гл. Подогнуться (во множествѣ).
Трояндовий, -а, -е. Свойственный розѣ, относящійся къ ней.
