Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Блукання, -ня, с. 1) Блужданіе. 2) Скитальничество. Ти злічив моє блукання, як обходив я запеклих. К. Псал. 129.
Викрикнути, -ну, -неш, гл. Вскрикнуть. А, бабусічко! — було викрикне. МВ. (О. 1862. ІІІ. 39). Брат на мене викрикнув. Федьк.
Гу́рма, -ми, ж. Толпа. За нею хлопці гурмою ходять. Чуб. V. 215. Cм. Юрма.
Жаде́н Ii, -дна́, -е = жадни́й. Не жаден ні хліба, не жаден ні грошей. Н. Вол. у. На копійку не жаден. Св. Л. 188.
Жакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Грабить, расхищать. Зараз і почали вози своїх старшин жакувати. К. ЧР. 345. Прийшли москалі Січ жакувати. ЗОЮР. І. 141. Пожакували всі крамні коморі, як жакували з ним у бусурман. К. ПС. 102.
Зляку нар. Съ испугу. Не втямиш зляку, де б сховався.
Колядниченько, -ка и коля́дничок, -чка, м. Ум. отъ колядник.
Оповідати, -да́ю, -єш, гл. Разсказывать, повѣствовать. До серця твого будуть казати і жаль правдивий оповідати. Чуб. V. 376. Апостоли оповідали йому, що творили. Єв. Л. IX. 10.
Свобідний, -а, -е. Свободный.
Фіякр, -ра, м. Фаэтонъ, фіакрь. Запрягают коні до фіякру. Гн. І. 55.