Вилу́щуватися, -щуюся, -єшся, сов. в. ви́лущитися, -щуся, -щишся, гл. Вышелушиваться, вышелушиться. Глянь, як гарно оріхи вилущуються.
Віддалі нар. = віддалік. Я став собі оддалі і дивлюся, що то він робитиме.
Граня́стий, -а, -е. = Гранчастий. Пшениця граняста, а жито ні.
Запла́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Козак з біди не заплаче. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки... (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає... а у їй і духу нема.
Мані́ритися, -рюся, -ришся, гл. Жеманиться.
Нало́патися Cм. налопуватися.
Поназдирати, -ра́ю, -єш, гл. Надрать (во множествѣ). З ляхів козаки поназдирали.
Поперекрадати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и перекрасти, но во множествѣ. Оттакої: злодії в злодіїв поперекрадали.
Хрьопати, -паю, -єш, гл. = хропати. Не хрьопай бо дверима! Як почала мене по спині хрьопати кулаком.
Чужоземський, -а, -е. Я послав їй.... чужоземських квіток.
