Білітися, -ліюся, -єшся, гл. = біліти. Уже в мого Іванечка і своя хатка кінець села біліється.
Блеяти, блею, -їш, гл.
1) Блеять. Реве маржина, блеють вівці.
2) Баять, говорить, болтать. Блеяй, блеяй, пане Свириде, зобачим, що з того вийде. А народ блеє та й блеє, що москаль замовив дощ.
Гурча́ння, -ня, с. Гудѣніе, журчаніе.
Дре́во, -ва, с. = дерево. А зузуля стрепенула, в темний луг полинула, сіла собі на високім древі. Над водою посажене древо зеленіє. Ум. дре́вко. Помости гніздечко й у садочку, на високім древку, на яворку.
Кукукати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] кукукнути, -кну, -неш, гл. О кукушкѣ: куковать, одинъ разъ крикнуть.
Переносити 2, -шу́, -сиш, гл. Переносить, перенести (многіе предметы). Я оті дрова переносив у хату, бо дощ помочить.
Подурити, -рю́, -риш, гл. Лиш най хоть подурить, що мня любить... я повірю.
Полежань, -ня, м. Бекасъ.
Уростіч, нар. Въ, разныя стороны, вразсыпную. Турки не стямились да вростич. Коні, як почують чорта, то вростіч.
Щастити, -тить, гл. Давать, посылать, приносить счастье, благопріятствовать, удаваться. Употребляется безлично или въ третьемъ лицѣ, преимущественно когда говорится о Богѣ; также въ повелительн. наклоненіи ед. ч. въ выраж.: щасти́, боже! Хай Бог щастить. Инші зорі щастять у його на врожай, инші на скот, а Віз — чумацька щаслива зоря. У всьому йому щастило. Щасти вам, Боже, на всяке добро! Але ж не все так їй щастило його дурити.