Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бездітниця, -ці, ж. Бездѣтная женщина. Вх. Зн. 2. К. Бай. 15.
Докона́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Довести до послѣдней крайности, доканать. Я знаю, братці, рознеслась чутка, що вороги Лисенка доконали, закатували голодом в темниці. Сніп. 45. 2)свого́. Добиться, достигнуть какой либо цѣли. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Ном. № 3332. Мушу доконати свого. Н. Вол. у. 3)свого́ сло́ва. Сдержать свое слово. А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш та й ні. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Ти, Марусю, неправду сказала, свого слова та й не доконала. Грин. ІІІ. 235.
Доте́пно нар. Способно, искусно.
Лебедаха, -хи, ж. Бѣдняга. Набігається лебедаха, утомиться. Кв. II. 326.
Наві́сити Cм. навішувати.
Перешумувати, -му́ю, -єш, гл. Перебродить.
Позадь, -ді, ж. = послід 1. Вх. Зн. 51.
Попідгинатися, -наємося, -єтеся, гл. Подогнуться (во множествѣ).
Прохідний, -а, -е. 1) Свободный для прохода. 2)ступа = походюча ступа. Cм. ступа. Шух. І. 104, 162.
Хикнути, -ну, -неш, гл. Икнуть. Мил. 165.