Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

миччу

Ми́ччу нар. Нараспѣвъ (говорить). Мнж. 185.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 429.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЧЧУ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЧЧУ"
Азбуко́вий, -а, -е. Азбучный. Шейк.
Досме́ркатися, -каюся, -єшся, гл. Досидѣться въ гостяхъ до сумерекъ. От я й досмеркалася. Гадяч. у.
Загати́ти Cм. загачувати.
Кишковий, -а, -е. Кишечный; сдѣланный изъ кишекъ. Кишкова струна. КС. 1882, VIII. 282; 1892. III. 383.
Лежа́тися, -житься, гл. безл. Лежаться. Ой не спиться, не лежиться і сон мене не бере. Чуб. V. 36.
Нади́бати, -баю, -єш, гл. Найти, встрѣтить. Лихая доля й під землею надибає. Ном. № 1728. Гей їхав козак з України, надибав дівчину край долини. Лукаш. 120.
Оснівка, -ки, ж. Ум. отъ основа.
Очеретуватий, -а, -е. Поросшій камышемъ. Очеретуватий степ.
Погукувати, -кую, -єш, [p]одн. в.[/p] погукну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Покрикивать, крикнуть. Сама, як пані, тільки погукує: «А се подай, а те принеси!» Св. Л. 115. За ворота вийшла, косу чесала, та на своїх дружок погукувала. Мет. 114. Погукують плугатарі, поганяючи воли в плузі. Левиц. І. 76. Годі! — погукнула на ввесь голос свій. МВ. Погукнув він (на хлопця): біжи мерщій та спитайся. Чуб. II. 649.  
Теплість, -лости, ж. Теплота. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИЧЧУ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.