Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мицька

Ми́цька, -ки, ж. 1) Шерсть молодыхъ ягнятъ. Шух. І. 152. 2) Кусокъ дерна. Вх. Зн. 36. 3) Киска. Желех. 4) Чайка. Вх. Зн. 36.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 429.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЦЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЦЬКА"
Брязкотіти, -чу, -тиш, гл. = брязчати. Ком. II. 53. А він собі як став грошима брязкотіти. Я брязкотів кайданами важкими. К. ХІІ. 51.
Викрадати, -даю, -єш, сов. в. викрасти, -ду, -деш, гл. Выкрадать, выкрасть. Який батько, такий син — викрали з діжки сир. Ном. № 7137.
Гаргала, -ли, ж. Сосудъ для ношенія воды. Угор.
Застиди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. = засоромити.
Надтекти́ Cм. надтікати.
Нудкий, -а́, -е́ = нудний.
Пінявий, -а, -е. Пѣнистый.
Реч, -чі, ж. = річ.
Чапуга, -ги, ж. Раст. Calamagrostis epigeios Roth. ЗЮЗО. I. 115. Cм. чаполоть.
Шкардувати, -ду́ю, -єш, гл. = шкопиртати. Ив. 18.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИЦЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.