Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мицька

Ми́цька, -ки, ж. 1) Шерсть молодыхъ ягнятъ. Шух. І. 152. 2) Кусокъ дерна. Вх. Зн. 36. 3) Киска. Желех. 4) Чайка. Вх. Зн. 36.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 429.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЦЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИЦЬКА"
Вияснити, -ся. Cм. виясняти, -ся.
Дя́тлів, -лова, -ве. Принадлежащій дятлу.
Кох, -ху, м. Корзинка? коробокъ? Дівчата танцюють з парубками — тільки одляски йдуть, а музиці так кох і наскидають грошей. Г. Барв. 58.
Позамочувати, -чую, -єш, гл. Замочить (во множествѣ).
Принести Cм. приносити.
Прогалявина, -ни, ж. = прогальовина.
Розвішати Cм. розвішувати.
Сушник, -ка, м. 1) Усохшія вѣтви на деревѣ. 2) Усохшая часть сада, лѣса.
Цідити, -джу, -диш, гл. 1) Процѣживать, цѣдить. А я тиї корови співаючи дою, а я теє молоко танцюючи ціжу. Чуб. V. 493. 2) Наливать струей.
Чтитися, чтуся, чти́шся, гл. = шануватися. Тепер парубки такі, що нікого не чтять і сами не чтяться. Волч. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИЦЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.