Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мить

Мить, -ті, ж. Мигъ, мгновеніе. Як махнув, так у одну мить і набрав води. Рудч. Ск. II. 82. Все змішалось в одну мить і злилось докупи. Левиц. І. Коли хто випалить з рушниці, ти в ту ж мить побачиш світ. Ком. II. Миттю. Мигомъ. Миттю подала на стіл гарячих млинчиків. К. ЧР. 242. І миттю осідлавши рака, схвативсь на його як бурлака. Котл. Ен. І. 6. говорити миттю. Говорить скороговоркой. Александров. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 429.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МИТЬ"
Вдовин, -на, -не. = удовин.
Їзджалий, -а, -е. О лошадяхъ: ѣзжалый. Сим. 153. Бідкається, де б йому купити на старість їзджалого смирного коня. О. 1861. X. 21.
Некукібниця, -ці, ж. О женщинѣ: незаботящаяся о порядкѣ, нестарательная. Уставай, невістко, неробітнице, ти нашому добру некукібнице. Мет. 305.
Обмахнути, -ся. Cм. обмахувати, -ся.
Осятрина, -ни, ж. = осетрина. Понавозють було.... кав'яру, осятрини, сомини. О. 1861. X. 38. Рудч. Чп. 231.
Поплавець, -вця́, м. Поплавокъ. На березі рибалка молоденький на поплавець глядить. Г.-Арт. (О. 1861. III. 118).
Попойти, -йду, -йде́ш, гл. Идти долго. Як попойшли ми день та другий, так на третій як повставали, то вже я не ступну на ноги. Кіевск. у.
Попоночіти, -чіє, гл. безл. Стемнѣть. Уже попоночіло. Конст. у.
Ременяний, -а, -е. Ремневый.
Тім'я, -м'я, с. Темя. Тім'я не заросло. Ном. № 8567. Ум. тім'ячко. Грин. II. 24.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МИТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.