Безділля II, -ля, с. Бездолье, несчастье (отъ слова доля). Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля, а як безділля, то продасть і подвір'я. Ой піду ж я по подвіррю та заплачу по безділлю.
Вигідливий, -а, -е. Удобный.
Замерха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. заме́рхнути, -ну, -неш, гл. Покрываться тонкимъ слоемъ льда, слегка замерзать (о водѣ). Уже й морози маленькі, уже й вода в калюжах трошки замерха зверху.
Ззі́сти, ззім, ззіси́, гл. Съѣсть. Адам ззів кисличку, а у нас оскома на зубах.
Карання, -ня, с. Наказаніе. Не боже карання, своє дуровання.
Підмити, -ся. Cм. підмивати, -ся.
Різа, -зи, ж. Отмежеванные участки поля въ 3, 6, 10 морговъ, смотря по мѣстностямъ. Вихожу я жати свою різу. Під ним (городом) ціла різа землі буде.
Тягти, -гну, -неш, гл. 1) Тянуть, влечь, тащить. Ото вона за віровку та давай тягти. Твої слова — потопы води: лестять і тягнуть у безодню. Тягни, кобило, хоч тобі й немило. 2) Вытягивать. З живих здирали шкуру.... жили тягли. 3) Притягивать. Земля тягне до себе хату й звіря, й чоловіка, й воду. 4) Пить. І брагу кухликом тягли. 5) Сосать. Дивиться, батько (упирь) встав і з крайнього почав кров тягти. 6) Эксплоатировать, выжимать. Жид брехнею живе, все з нас тягне. 7) Держать чью сторону, быть на чьей сторонѣ. Не тягнеш ти за беззаконних, що прикриваються законом. 8) Относиться, причисляться. Село Токарі тягнуть до Бешкинської волости. с. Драбівка до Дерепківця тягне. Дорожня тягне до нашої волости. 9) біду тягти. Бѣдствовать. Приходиться до кінця віку біду тягти. 10) до права тягти. Призывать къ суду. Син вітця до права тягне, донька на матір гнів піднімає.
Хребет, -бта, м.
1) Хребетъ, спина. Досиділась що й сорочки на хребті нема ні в неї, ні в чоловіка. на хребті́ мати що. Имѣть на себѣ какую либо одежду. А їх матуся вже й сорочку пропила, на хребті тільки спідниця да юпчина. на хребет заробити що. Заработать себѣ на одежду. Тепер я хоч трохи людям пороблю, хоч на хребет зароблю яку шустелину, хоч буде в чому емірати. з хребта знімати що. Снимать одежду съ кого. Давай з її хребта усю шусте — лину здіймати: і се, каже, наше, і се наше.
2) Тупой край пилы.
Цукар, цукер, цукор, цукур, -кру, м. Сахаръ. Чужая біда за цукар. Масненький та солоденький, гадав би сь з меду та цукру. Солодке, як цукор.
