Зака́чувати, -чую, -єш, сов. в. закача́ти, -ча́ю, -єш, гл. 1) = закасувати, закасати. 2) — глину. У горшечниковъ: смоченную водой глину смѣшивать такъ, чтобы обратить ее въ тѣстообразную массу.
Замча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Замчать, занести. Козацькі суда на три части розбивало! Першу часть оббивало, в тихий Дунай замчало. О, нещаслива доле ти звеліла орді в турещину мене замчати. Вхоплено й замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу.
Ма́яння, -ня, с. Развѣваніе.
Сапальник, -ка, м. Полольщикъ.
Свій, своя, своє́, мѣст. Свой. Своєї недолі і конем не об'їдеш. Кто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Я свою свиту сховав. Чорте, чорте! верни моє, візьми своє. як не свій хо́дить. Самъ не свой. я прибіг не своїми. Я бѣжалъ безъ памяти.
Старливий, -а, -е. Старательный. Які ми старливі, як ми для вас працюємо.
Стирок, -рка, м.
1) Истертая, истершаяся вещь. Які там полоззя? Сами стирки.
2) Полотенце для вытиранія посуды.
Струдитися, -джу́ся, -дишся, гл. Изнуриться отъ работы, истомиться, измучиться.
Тріпотатися, -чу́ся, -чешся, гл.
1) = трепотатися. Каже вовк: «А дивись, собако, чи в мене хвіст трепочеться»?
2) Яриться, метаться, выходить изъ себя. Як ся стане тріпотати, тра з хати, втікати.
Щербан, -на, м.
1) = щербань.
2) Раст.: а) Cirsium rivulare. Тоже: щербан великий. б) — мали́й = щербанець.