Білко, -ка, м. Кличка собакъ бѣлой масти.
Бокорван, -на, м. Карбункулъ, огневикъ.
Бря́кнути, -ну, -неш, гл. Разбухать.
Залу́па, -пи, ж. Залупа.
Куль, -ля́, м.
1) Вымолоченный снопъ. Дав йому він в'язочку сіна і куль соломи і міх полови. Употребл. для солом, кровель. Купила дві копи кулів. Батько, де текло, кришу поладив.
2) Связка камышу. В костер кладуть 30 кіп очерету, а в копі — 60 кулів.
3) Палка или конусообразный обрубокъ, употребляемый въ дѣтской игрѣ того-же имени.
4) Родъ жгута, свернутаго изъ свитки, которымъ бьютъ во время дѣтской игры въ крам. Ум. кулик.
Лахмання, -ня, с. Тряпье, рубище. Заберу своє лахмання та й подамся геть із хутора.
Небіжка, -ки, ж. 1) Бѣдняжка. 2) Покойница. Ум. небіжечна, небіжченька. Говорила небіжечка до самої смерти. Десь наша сестра, що з нами жила, либонь вона, небожечка, давно померла.
Старцівна, -ни, ж. Дочь нищаго.
Стокмити, -млю, -миш, гл. Договорить. Стокмив жид везти пшеницю.
Цята, -ти, ж.
1) Крапинка, пятнышко, точка.
2) Капля. Йди по воду, бо нема води й цяти. Ум. цятка, цяточка.
