Відмовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відмовити, -влю, -виш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Чи не закинути ще раз? — То й закиньмо, — одмовив Панько. 2) Отговаривать, отговорить. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде. 3) Отказывать, отказать. Уранці йде Олеся дружок збірати; куди вступить, усюди одмовляють. 4) Отбивать, отбить. Відмовилась мого любка від мого порога. 5) Произносить, произнесть. Молитву відмовляє і про шахрайство гадає. Жид борухи відмовляє. 6) Заговаривать, заговорить (отъ болѣзни). Я від вас (пропасниць) знаю, од всіх одмовляю: не мучте бідних христіян.
Ганьбливо нар. = ганебно.
Мазь, -зі, ж. Смазочный матеріалъ, мазь (преимущ. колесная). І я вмію ворожити, коли язик на мазі. колеса на мазі, — не на мазі. Колеса подмазанныя, не подмазанныя.
Підмантачити Cм. підмантачувати.
Покришити, -шу́, -шиш, гл.
1) Покрошить. Мовчи та диш, а то щоб і тебе на локшину не покришили.
2) Порѣзать небольшими кусками. Жінка достала хліба й соли, покришила сала. Покришене м'ясо.
Причта, -ти, ж. Исторія, происшествіе. Одному чоловікові була з лісовиком така причта. Була, бач, мені на віку причта.
Скупитися 1, -плюся, -пишся, гл. Соединиться, собраться. Старшина.... скупилась тісно, плечем поуз плече.
Солонина, -ни, ж.
1) Солонина. Не буде з пса солонини.
2) Свиное сало. Намащуся я солониною, скочу до хлопців скалубиною. Ум. солонинка, солони́ночка.
Соненько, -ка, с.
1) Ум. отъ сонце.
2) Ум. отъ сон.
Широкончик, -ка, м. Родъ горошка.