Заруба́ти Cм. зарубувати.
Зго́ди́ти, -джу, -диш, гл. 1) — кого́. Условиться съ кѣмъ, пригласить или нанять кого. «Затѣется въ селѣ свадьба; прежде всего заботятся о томъ, чтобы згодити попа». Згодили якогось москаля з міста за куховара. 2) Погодить, обождать. Ой, синочку, згоди годиночку, та таки я зберу свою родиночку. Згодивши днів зо три, прийдемо на роботу.
Наїзджа́ти, -джа́ю, -єш, гл. = наїздити.
Найупере́д, найупереді́, нар. Прежде всего. Ще нікого не примітила, а його найупереді.
Неосяжно нар.
1) Необъятно.
2) Недостижимо.
Осердя, -дя, с. = осердок.
Повряжатися, -жаємося, -єтеся, гл. Нарядиться (о многихъ).
Похитити, -хичу, -тиш, гл. Скрыть, утаить, покрыть, не выдавать. Як би знав, що вбито чоловіка, то я б доніс, я не міг би сього похитити, — як то можна. у. Він давав мені п'ять карбованців, щоб не виказував на його: похити́ мене, каже. Так я не взяв грошей і сказав, що не похитю.
Сплавляти, -ля́ю, -єш, гл. Сплавлять, сгонять внизъ по теченію.
Щипапіча, щипипіча, -чі, ж. = щипак 2.
