Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить К. ЧР. 358. В морі не втопила, од смерти боронила. Макс. (1849) 51. Предки наші славні боронили волю. К. Досв. 27. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. Ном. № 152. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Чуб. V. 880. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. Грин. ІІІ. 648. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить. Чуб. V. 199.
Бусол, -сла, м. = бусель. Драг. 8.
Буявіти, -вію, -єш, гл. = буяти 1. По за садком лани буявіють широкополі. МВ. (О. 1862. І. 96).
Відерце, -ця, с. Ум. отъ відро.
Замішани́на, -ни, ж. Замѣшательство.
Знаскока нар. Наскочивши, налетомъ.
Кіпніти, -ні́ю, -єш, гл. Таять. Желех.
Прихвалити Cм. прихвалювати.
Уберегати, -гаю, -єш, сов. в. уберегти, -режу, -жеш, гл. Уберегать, уберечь, устерегать, устеречь. Де ж його вбережеш садок за такими хлопцями: тільки одвихнувся, а воно вже на вишні. Харьк. у.
Фіїн, -на, м. = хрещеник. Шух. І. 32.