Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Голодування, -ня, с. Голоданіе.
До́ста нар. = досить. Гол. ІІІ. 219.
Князюка, -ки, м. Ув. отъ князь.
Одинак, -ка, м. = одинець.
Оправдити, -ся. Cм. оправдовувати, -ся.
Поламати, -ма́ю, -єш, гл. 1) Поломать, изломать. Санки поламаєш. Рудч. Ск. II. 6. Взяли мене, поламали і в пучечки пов'язали. Чуб. V. 538. 2) Нарушить, уничтожить. Знайшлися такі метці, що й громадську волю поламали. Мир. ХРВ. 222. Я стану або другою людиною, або поламаю віру. Левиц. І. 181. 3) Потревожить? Нащо ти мене із сна поламав? Черк. у. Не заснула, а тільки очі поламала. Сим. 185.
Понадити, -джу, -диш, гл. Приманить; повадить. Понадили собак помиями, тепер і не обженешся. Черниг. у.
Пороздавлювати, -люю, -єш, гл. Раздавить (во множествѣ).
Уп'ять, нар. Опять. От через кілька там днів баба вп'ять збірається у ярмарок.
Шаповал, -ла, м. 1) Шерстобой, войлочникъ. К. (О. 1861. II. 8). Не шаповал душу вложив. Ном. № 1587. 2) Шапочникъ, дѣлающій войлочныя шапки.