Докоря́ння, -ня, с. Укоры, упреки; упреканіе.
Жи́тний, -а, -е. Ржаной. Житне барошно. житна солома.
Здви́ження, -ня, с. Здвиг 2. ра́кове здви́ження. Такъ отвѣчаютъ тому, кто доискивается праздника тогда, когда его нѣтъ.
Куна, -ни, ж.
1) Куница. Да поїдем, брате, у чистеє поле, у чистеє поле куну ловити.
2) мн. Куній мѣхъ. Укривайся, зятю, укривайся кунами і соболями, дорогими суконьками. Не в дорогих кунах (т. е. по карману).
3) Пробой у дверей. По сій мові замки пудові у дверей забряжчали, і засови у кунах залізні важкі завищали. Въ въ этомъ значеніи только Ум. кунка.
4) Желѣзная скобка, прибитая въ церковномъ притворѣ на шалнерѣ, — въ нее вкладывалась и запиралась потомъ рука женщины, отбывавшей это позорное наказаніе за проступки противъ нравственности. Перше була купа... в бабинці, до которої припинались покритки, поки вся служба одійде. Се робилось в шість неділь після родин. Пріська Чирячка не раз сиділа в куні. Иногда — вообще мѣсто ареста, тюрьма.
5) У кубанскихъ пастуховъ овецъ: посуда для жира. Ум. кунка, куночка. Вчора звечора та порошенька пала, а опівночі куночка походила.
Обскрібати, -бію, -єш, сов. в. обскребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Оскребать, оскресть.
Поголос, -су, м. = поголоска. Поголос розійшовся по всій околиці.
Пороспросторювати, -рюю, -єш, гл. То-же, что и роспросторити, но во множествѣ.
Проговорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. проговори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Проговариваться, проговориться. Говори, та не проговорися.
Рохкати, -каю, -єш, гл. Хрюкать. Бери хоч свинку, аби на мене не рохкала.
Фертик, -ка, м. Франть, щеголь. Всі фертики і паничі. Cм. хверт.
