Діравка, -ки, ж. = Друшляк 1.
Дроби́нниця, -ці, ж. Женщина, присматривающая за домашней птицей.
Зага́куватися, -куюся, -єшся, гл. Заикаться.
Зади́хатися 1, -хаюся, -єшся, гл. Запыхаться. Задихавсь, як віл в борозні.
Кам нар. Чѣмъ. Угорек.
Корчівка, -ки, ж. 1) Выкорчеванное мѣсто. Се корчівка: тут були колись грабки — він вирубав, після викорчував та й почав сіяти. 2) Нижняя доска въ корці колеса водяной мельницы.
Лупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Лупить, обдирать, сдирать кожу (съ животнаго), скорлупу (съ яйца), шелуху, корку (съ плода), кору (дерева) и пр. Лупити смереку. Чи ти ж, мати, та гарбуз лупиш? 2) Высиживать (о насѣдкахъ). Щоб квочки сідали й лупили курчат. 3) Драть, обдирать, грабить. Що ступить, то лупить. 4) Ѣсть, жрать, убирать, уписывать. Бублики лупить, як хто купить. Лупить, аж ніс гайдука скачеть. 5) Скоро говорить, читать, бѣгать. Що кому рупить, той про те й лупить.
Нестерпучо нар. Нестерпимо.
Рагляк, -ка, м. = олень.
Тилок, -лка́, тило́чок, -чка, м.
1) Ум. отъ тил.
2) Задняя часть обуви, задникъ.
