Гатитися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Гатиться, быть запруживаему.
2) Биться, колотиться, рубиться. Перше поперек гатиться сокирою (дерево), а потім наз-укіс.
Джиґ! меж., выражающее звукъ, происходящій при взмахѣ розгами или хлыстомъ. Джиґ, Марушка, з перцем юшка.
Добродба́й, -бая, добродба́ч, -ча́, м. Стяжатель имущества.
Досі́ювання, -ня, с. и пр. = досівання и пр.
Збурлакува́тіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться бурлакою, т. е. бездомнымъ.
Лелета́ти, -чу, -чеш и долеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Напѣвать?
Троскання, -ня, с. Хлестаніе, издаваніе звука бичемъ.
Цивільний, -а, -е. Гражданскій, штатскій. (Салдати) багато цивільних людей постріляли.
Чумацький, -а, -е. 1) Чумацкій, принадлежащій, относящійся къ чумаку. Ой ти, жоно чумацькая, чом не робиш, тільки журишся? Пара волів чумацьких. 2) чумацька дорога, чумацький шлях. Млечный путь.
Шугати, -га́ю, -єш, гл.
1) Летать, летать, производя шумъ. Де в полі труп, там і орел шугає. Коли галич у повітрі шугає — буде хуртовина.
2) Дуть сильными порывами. Такий вітер цілий день шугав.
3) Очищать зерно отъ пыли. Треба пшеницю шугати.
4) Ходить большими шагами. Он дивись, як шугає, мов та чапля на болоті похожає.
