Виїзджати, -жаю, -єш, гл. = виїздити. Вже твій Юрочко з-за гори виїзджає. Чоловік знає, коли виїзджає, а не знає, коли вернеться.
Гайнувати, -ную, -єш, гл. Небречь, растрачивать, мотать. Ти ж і сам колись був таким, як ми, дукою. Хто тобі, пеському синові, звелів гайнувати батьківщину. Хто в літі гайнує, той в зімі голодує. Заробить гроші, та й гайнує їми, — нічого не зостається в його. 2) Кутить, гулять. А кум з кумою в корчмі гайнує. 3) Производить безпорядокъ. Ну бігать, гомоніть, гайнувати, — аж усе піде жужмом.
Да́ча, -чі, ж. = Данина. «Годі тобі, пане куме, листи королевські держати, дай мені хоч прочитати!» — «Нащо тобі, пане куме, їх знати? ми дачі не даєм, в військо польське не йдем.
Дур, -ру, м.
1) Глупость. З великого рузуму у дур заходить. Панський дур.
2) Одуреніе. До дуру всі тоді пили. Дур напав від хмелю.
Надзвича́йно нар. Необычайно, чрезвычайно.
Ночівля I, -лі, ж. Ночлегъ.
Плодливий, -а, -е. = плідливий. Плодлива, як свиня.
Помовляти, -ля́ю, -єш, гл. Уговаривать. Утінкою називає, шлюбу брати помовляє.
Стидити, -джу́, -ди́ш, гл. Стыдить.
Тягуля, -лі, ж. Родъ рыболовной сѣти.