Дзизча́ння, дзижча́ння, -ня, с. Жужжаніе.
Зару́ка, -ки, ж. Порука, поручительство. Паші молодії мрії знайшли в Шевченкові... заруку своєї будущини. Змовленая Марусенька... положила білу руку на заруку.
Киснути, -сну, -неш, гл.
1) Киснуть. Не можно вже юшки їсти: почала киснути. Учинила вчора хліб, — кисне, кисне, та ніяк не сходе. Чи не той то хміль, хміль, що у пиві кисне? кисне, як солоний огіро́к. Постоянно плачетъ. гляне — молоко кисне. Сдѣлаетъ очень кислую физіономію.
2) Долго мокнуть. Чи ти коли пооджимаєш ті сорочки? Доки їм киснути?
3) Хандрить, киснуть, плакать. Та вже мабуть вас так Бог создав, щоб усе киснути. Часом чоловік не купить на базарі своїй жінці шматок дрантини, а вона киснутиме цілий день.
4) — у шинку. Пьянствовать часто. Стали тільки по шинках киснути.
Пензель, -зля, м.
1) Кисть (у живописцевъ). Дістав палітру з красками і пензель.
2) = щітка, которой бѣлятъ стѣны. Ум. пензлик.
Пташня, -ні, ж. Птичникъ, птичій дворъ.
Рихта, -ти, ж. Прибыль, доходъ.
Роздобрити, -рю́, -риш, гл. = кого. Умилостивить кого, сдѣлать кого добрымъ.
Роскузьомитися, -млюся, -мишся, гл. Расплакаться по дѣтски, расхныкаться. Зійшлися докупи та й росплакалися, росплакалися й роскузьомилися.
Цукор, -кру, м. см. цукар.
Чечекати, -каю, -єш, гл. Трещать (о насѣкомыхъ). Метелики, шершні, бабки, коники снують, гудуть, чечекають.
