Закопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) О дѣтяхъ: побѣжать мелкими шажками. 2) О лошадяхъ: побѣжать съ быстрымъ топотомъ. Закопотіли коні. Ущухло поле. Тільки коні закопотіли там то там.
Лише́ нар. Только, лишь, но. Не дивися на уроду, лише на пригоду. Не вірь, мужу, своїм очам, лише моїй повісті.
Перекабатити, -бачу, -тиш, гл.
1) Перевернуть, опрокинуть.
2) — на свой. Передѣлать по своему.
Попрокидатися, -даємося, -єтеся, гл. То-же, что и прокинутися, но о многихъ. Попрокидалися діти, повставали, зараз — їсти. Раненько походили корови, раненько й попрокидалися.
Припозивати, -ва́ю, -єш, сов. в. припозвати, -зву, -ве́ш, гл. — позовом. Привлекать, привлечь къ суду.
Рахубно нар. Разсчетливо, обдуманно. Я бачу, що він не рахубно робить — продає святці жиду.
Рипати, -паю, -єш, гл. Скрипѣть. На річку йшли чоботи — рипали, а з річки йшли чоботи — хлипали. — дверима. Скрипѣть дверью.
Хаща, -щі, ж. Лѣсъ, чаща.
Ходячий, -а, -е. 1) Ходящій.
2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи. Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь.
3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни. Ота жінка ходяча вмерла. У нас увесь такий рід, що ходячий мре.
Цвях, -ха, м. Гвоздь. Під'їхавши гості під бряму, почали грукати в цвяхи. Желізними цвяхами руки пробивали, на його голову терня клали. Труну збудували.... золотими цвяхами побивали. Ум. цвяшок.
