Випочити, -чину, -неш, гл. Отдохнуть.
Волочба, -би, ж. Боронованіе.
Ґринджо́ли, -джо́л, ж. мн. 1) Маленькія сани. 2) Простыя сани, дровни.
Дирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) = Деренчати. Коли слуха, — щось дирчить за стіною; оглядується: затичка (у шибці) так і лізе на двір, тягне, видно, хтось. 2) О коростелѣ: кричать.
Насипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. насипати, -плю, -плеш, гл. 1) Насыпать, насыпать. Пам'ятатиме до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють. Казав собі насипати високу могилу. 2) Наливать, налить. Насипай швидче борщу, — їсти хочеться, аж шкура болить! Насип мені ще чарочку! Насипмо оливи.
Незграбний, -а, -е. Неловкій, неуклюжій, неповоротливый.
Пирх! меж. для выраж. вылета. Я до куща — коли відтіля пи-и-р-рх!
Покресати, -шу́, -шеш, гл. Высѣкать огонь нѣкоторое время.
Поминати II, -на́ю, -єш, сов. в. помину́ти, -ну́, -не́ш, гл. Проходить, проѣзжать, проѣхать и пр. мимо, миновать, минуть. Ми вже той хутір поминули. Уже петрівочка поминає.
Срач, -ча, м. Ретирадъ, нужникъ, отхожее мѣсто.
